Міжнародна спеціалізація праці

Світова економіка потребує гармонійного розвитку кожної країни. Це є запорукою добробуту і благополуччя кожної людини. Історично склалося так, що різні території виробляють певні види продукції. Це дозволяє їм обмінювати надлишки своїх виробництв на дефіцитні для них товари, виготовлені іншими країнами. Так відбувається зрівнювання ресурсів на планеті. Міжнародна спеціалізація праці є такою формою розвитку світових економік, при якій на певних територіях відбувається диференціація і виділення окремих технологічних процесів, підгалузей і галузей виробництва.

Загальне поняття

Міжнародний поділ праці – спеціалізація окремо взятих держав на створенні певних видів послуг, товарів, технологій, які затребувані світовим співтовариством. У процесі розвитку торгових відносин між країнами розвинулися три логічні різновиди форм цього процесу. До них відносяться загальне, одиничне і приватне поділ праці. У першому випадку відбувається галузева спеціалізація. Вона здійснюється за виробничим областях та господарським галузей країни. Приватне поділ праці відбувається при розвитку спеціалізації на окремих видах готової продукції або послуг. Одинична форма представленого процесу являє собою переважне виробництво окремих деталей, компонентів або вузлів. Вона вважається одним з найбільш перспективних напрямків розвитку. Держави, які беруть участь у міжнародній системі поділу праці, можуть отримувати більший економічний ефект для покриття власних потреб у матеріальних і нематеріальних благах.

Історичний розвиток

Спочатку спеціалізація міжнародного рівня носила суто міжгалузевий характер. При цьому обмін відбувався між однією основною галуззю (промисловість) та іншої (сільське господарство). Цей процес був характерний для 70-80-х років ХІХ століття.


Знаючи це, спробуйте поясніть, як поділ праці та спеціалізація придбали свій сьогоднішній вигляд. Це зовсім не складно, якщо заглибитися в історичні процеси. Поступово зміщення спеціалізації відбувалося в бік внутрішньогалузевого обміну. Великий зсув стався в 30-х роках минулого століття. В цей час обмін став проводитися між однією значною галуззю (наприклад, машинобудування) та іншої (наприклад, хімічне виробництво). В 70-80 роках ХХ століття пріоритетною стала внутрішньогалузева спеціалізація. Науково-технічний прогрес визначив особливості торгівлі. Особливо велике поширення отримала технологічна і повузлова спеціалізація. У розвинених країнах з ринковою економікою подібна продукція в експорті займає не менше 40 %.

Показники рівня розвитку

Міжнародна спеціалізація праці визначається декількома основними показниками. Найбільш загальним з них є коефіцієнт розвитку міжнародного поділу праці. Він показує вага країни у світовій торгівлі, яку порівнюють з часткою цієї ж держави в національному доході всіх країн. Якщо показник перевищує 1 це говорить про високому (порівняно з середнім значенням) участі країни в світових обмінних процесах.
Для оцінки участі міжнародної спеціалізації виробництва застосовується ціла система показників. До них відноситься коефіцієнт відносної спеціалізації промислового виробництва. Його одержують при зіставленні питомої ваги кожного товару в зовнішній торгівлі. Також до представлених показників належить коефіцієнт питомої ваги країни в міжнародному товарообігу компонентів, деталей. Далі оцінюється експортна квота і номенклатура (асортимент) імпортованих та експортованих товарів.

Поділ країн на групи

З першої половини ХХ століття можна простежити, як поділ праці і спеціалізація діяльності впливали на статус кожної держави. У результаті відбувся поділ усіх країн на 3 окремі групи. У першу з них увійшли країни, що спеціалізуються на випуску виробів за допомогою обробної промисловості. У другу групу були віднесені держави, основною частиною експорту яких стала добувна промисловість. В цей же час виділилася група країн, які спеціалізувалися на вирощуванні сільськогосподарської продукції. В даний час виділяється і четверта група. У неї входять країни, які постачають на світовий ринок продукцію всіх перерахованих трьох груп. Це розвинуті країни, наприклад США, Англія, Франція, Канада і т. д.

Спеціалізація країн за групами

Завдяки встановленим зв'язкам на світовому ринку виділяється ряд країн з певною спрямованістю експорту. Їх поділ праці, спеціалізація виробництва дозволили цим державам поставляти високотехнологічне обладнання, верстати, машини, побутову техніку та хімічні компоненти. Наприклад, авіатехніку виробляють і продають США, Франція, Німеччина, Італія, а висококласні автомобілі – Японія, Швеція, Німеччина, США і т. д. Друга група включає в себе держави, на території яких ведуться потужні розробки мінеральних ресурсів. Ці країни мінімально обробляють подібне сировину. Сюди відносять нафтовидобувні райони Африки, Близького Сходу і т. д. Різні мінерали (вугілля, руда, золото і т. д.) продають Швеція, Канада, Австралія.
У третю групу країн, які продають на світовому ринку суто сільськогосподарську продукцію, потрапили країни Азії, Латинської Америки і Африки. Подібну продукцію можуть поставляти на світовий ринок і розвинені держави, наприклад Канада, країни Західної Європи, Австралія і т. д.

Призначення спеціалізації

Стабільний розвиток може забезпечувати міжнародна спеціалізація. Продуктивність праці кожної країни може збільшуватися завдяки концентрації ресурсів на посильних напрямках виробництва різної продукції. При цьому вдається домогтися високої якості товарів, на яких спеціалізується держава. Подібні процеси перешкоджають виникненню єдиної монокультури економіки. У кожній країні створюється свій певний господарський комплекс, напрямок діяльності. Проте позитивний ефект можливий тільки в економічно розвинених державах. Розвиваються національні економіки, навпаки, в таких умовах скочуються до вузької спеціалізації, одноманітною спрямованості діяльності. У зв'язку з цим міжнародна спеціалізація повинна стимулювати країни, що розвиваються, до встановлення багатогалузевої структури економіки. Керівництво цих країн має вибирати оптимальне співвідношення галузей виробництва. Хоч ці установки в реальності важко виконати.

Фактори формування

Поняття спеціалізації праці формується при участі низки факторів. В першу чергу на неї впливають існуючі та прогнозовані для введення в експлуатацію потужності виробництва, кількість і якість трудових ресурсів, їх розвиток. Другим фактором, що впливає на розвиток спеціалізації, є рівень національного доходу. Також сюди відносяться процеси накопичення і споживання всередині економіки держави. Наступним чинником вважаються кліматичні умови, грунти, корисні копалини. Беруться до уваги економічні зв'язки, що склалися, можливий їх розвиток. Чим більше сприятливих факторів визначається в тому чи іншому державі, тим збалансованішою його участь в спеціалізації та розподілі праці на міжнародному рівні.

Сучасна світова спеціалізація

Сучасна світова спеціалізація праці стала результатом безлічі змін до промислової та сільськогосподарської діяльності міжнародного співтовариства. Основними питаннями, які вирішувало світове виробництво в останні кілька десятиліть, стала гонитва за збільшенням прибутку, скорочення витрат, пошуки дешевої робочої сили. Всі ці чинники привели до створення виробництв з високотехнологічними виробничими циклами. Вони пропонують споживачеві на світовому ринку конкурентну, якісну продукцію. Ці виробництва вважаються основними носіями світової спеціалізації. Кожна держава відомо своїми напрямами у створенні нових товарів і послуг.

Спеціалізація країн світу

Сучасна спеціалізація праці визначилася в останні кілька років. Це виділив ряд основних постачальників різного високотехнологічного обладнання, товарів і послуг на світовому ринку. Сьогодні основними постачальниками легкових, вантажних машин вважається в США «Дженерал моторс», «Крайслер», в Німеччині – «Фольксваген», «Опель», у Франції – «Рено», «Пежо», в Англії – «Роллс-Ройс» і т. д. Японія зайняла лідируючі позиції в машинобудівній галузі світового рівня. Вона відома такими брендами, як «Міцубісі», «Тойота». Практично всі перераховані країни є лідерами з продажу електронної техніки. Це свідчить про високий вплив транснаціональних компаній на структуру світового виробництва. Спеціалізація праці їм також підвладна.