Коефіцієнт концентрації позикового капіталу. Оптимальна структура балансу.

Кожне велике підприємство прагне оптимізувати структуру свого капіталу. Він формується з власних і позикових джерел. Причому їх співвідношення має підтримуватися на встановленому рівні. Аналітика дозволяє визначити потребу компанії в тому чи іншому джерелі фінансування її діяльності. Однією з складових методики фінансової стабільності організації виступає коефіцієнт концентрації позикового капіталу . Він розраховується за встановленою формулою і має чітко обумовлену значення. Як розрахувати представлений показник, а також провести трактування результату? Існує певна методика.

Суть коефіцієнта

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу показує обсяг платних фінансових джерел у структурі балансу. Кожне підприємство повинне організовувати свою діяльність при використанні власного капіталу. Однак залучення позикового капіталу відкриває нові перспективи для організації. Компанія, яка грамотно використовує платні джерела коштів, може придбати нове високотехнологічне обладнання, впровадити нову виробничу лінію, розширити ринки збуту і т. д. Для цього рівень позикових коштів повинен залишатися в певних межах. Він встановлюється для кожного підприємства окремо. Залучення довгострокових та короткострокових кредитів збільшує ризики компанії. Однак чим вони вищі, тим більший розмір чистого прибутку потенційно може отримати організація. За станом частки платних пасивів обов'язково повинна стежити аналітична служба підприємства.

Суть позикових коштів

Значення коефіцієнта концентрації позикового капіталу при розрахунку фінансової стійкості вкрай високо. Подібні джерела фінансування мають ряд характерних особливостей. Їх залучення несе як вигоди, так і додаткові витрати. Компанія, яка залучає кошти сторонніх інвесторів, відкриває для себе нові перспективи і можливості. Її фінансовий потенціал швидко зростає. При цьому вартість представлених джерел залишається цілком прийнятною. При грамотному застосуванні додаткових засобів можна підвищити рентабельність компанії. У цьому випадку зростає прибуток. Однак залучення інвестиційних джерел з боку має ряд негативних характеристик. Подібний капітал збільшує ризики, зменшує показники фінансової стабільності. Оформити подібну процедуру досить складно. Витрати багато в чому залежать від рівня розвитку конкретного ринку. Дохід організації буде зменшений на вартість використання коштів інвесторів (відсотки за кредитом).

Методика визначення показника

Дані бухгалтерського балансу допоможуть розрахувати коефіцієнт концентрації позикового капіталу. Формула для розрахунків проста. Вона відображає співвідношення між показником зовнішніх позик і валютою балансу. Це фактична боргове навантаження, яка виявляється на організацію. Формула розрахунку має такий вигляд: КК = З /Б, де: З – сума позик (короткострокових і довгострокових), Б – валюта балансу. Розрахунки проводяться за результатами операційного періоду. Найчастіше він становить 1 рік. Однак для деяких компаній вигідніше виробляти розрахунки щоквартально або раз на півроку. Платні джерела фінансування представлені у рядках 14001500 форми № 1 бухгалтерської звітності. Загальна сума балансу вказана у рядку 1700. Це простий розрахунок, результат якого допоможе зробити висновки про гармонійність організації структури капіталу.

Норматив

По наведеній системі можна прорахувати коефіцієнт концентрації позикового капіталу. Нормативне значення дозволить проаналізувати отриманий результат. Для представленого показника існує певний інтервал значень, при якому структура балансу може називатися ефективною. Коефіцієнт концентрації зовнішніх джерел фінансування може перебувати в діапазоні від 04 до 06. Оптимальне значення залежить від виду діяльності компанії, особливостей всередині галузі. Наприклад, підприємства з яскраво вираженою сезонністю діяльності, можуть мати низькі показники концентрації кредитних коштів. Щоб зробити висновок про правильність структури фінансових джерел, необхідно вивчити представлений показник фірм-конкурентів. Так можна буде прорахувати внутрішньогалузевої показник. З ним порівнюється отримана в ході дослідження значення коефіцієнта.

Фінансова вигода

В деяких випадках кількість кредитних коштів організації може бути занадто великим або, навпаки, низьким. Це говорить про неправильну організаційній структурі балансу. Наведена вище норма коефіцієнта концентрації позикового капіталу застосовна для більшості вітчизняних компаній. Закордонні організації можуть мати більшу кількість кредитів в структурі пасивів. Якщо компанія в ході дослідження визначила, що коефіцієнт концентрації нижче норми, значить, у неї накопичилася велика кількість позикових фінансових джерел. Це негативний фактор для подальшого розвитку. В цьому випадку збільшуються ризики неповернення боргу. Вартість кредиту буде збільшуватися. Необхідно знижувати кількість позикових коштів у пасиві. Якщо ж показник, навпаки, вище норми, компанія не залучає додаткові ресурси для свого розвитку. Це обертається упущеною вигодою. Тому певна кількість коштів сторонніх інвесторів обов'язково повинно застосовуватися компанією.

Приклад розрахунку

Щоб розуміти суть представленої методики, необхідно розглянути приклад розрахунку коефіцієнта концентрації позикового капіталу. Формула за балансом, яка була наведена вище, застосовується в ході дослідження.
Наприклад, компанія завершила операційний період з загальним показником валюти балансу 343 млн руб. В його структурі визначалося 56 млн крб. довгострокових пасивів і 103 млн крб. короткострокових боргів. У попередньому періоді валюта балансу склав 321 млн крб. Короткострокових пасивів було 98 млн руб., а довгострокових джерел фінансування – 58 млн руб. У поточному періоді коефіцієнт концентрації був таким: ККт = (56 + 103) /343 = 0464. У попередньому періоді цей показник знаходився на рівні: ККп = (98 + 58) /321 = 0486. Отриманий результат знаходиться в межах встановленої норми. У попередньому періоді діяльність компанії більшою мірою фінансувалася за рахунок сторонніх джерел. У компанії є перспективи для залучення кредитних коштів. Представлений показник необхідно розраховувати в комплексі з іншими системами розрахунків.

Фінансовий важіль

Показник левериджу (важеля) дозволяє аналітикам правильно оцінити залежність коефіцієнта концентрації позикового капіталу від умов оточення бізнесу. Поєднання цих двох методик розрахунку дозволяє встановити рівень ефективності користування наявним капіталом, можливості для подальшого його збільшення за рахунок кредитних джерел. Леверидж показує вигоду, яку отримує організація при використанні позикових коштів. Для цього розраховується показник прибутковості власного капіталу організації. В ході проведення такого дослідження встановлюється потреба компанії в залученні зовнішніх джерел фінансування, а також теперішня рентабельність сукупного капіталу. При правильному використанні позик можна збільшити показник чистого прибутку. Отримані кошти вкладають у розвиток, розширення бізнесу. Це дозволяє збільшити підсумковий показник чистого прибутку. Саме в цьому полягає сенс застосування платних коштів інвесторів.

Рентабельність

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу необхідно розглядати в загальній системі аналітичного розрахунку. Тому разом з представленою методикою визначають і інші показники. Їх сукупний аналіз дозволяє зробити правильні висновки про структуру капіталу. Одним з таких показників є рентабельність позикового капіталу. Для розрахунку береться чистий прибуток за поточний період (рядок 2400 форми 2). Її ділять на суму довгострокових і короткострокових позик. Якщо чистий прибуток вище, ніж сума платних джерел, компанія гармонійно використовує у своїй діяльності одержані від сторонніх інвесторів кошти. Рентабельність позикового капіталу досліджують у динаміці. Це дозволяє зробити висновки про подальші дії.

Управління структурою

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу стає першим показником у розробці фінансової стратегії організації. На основі проведених розрахунків керівництво компанії може прийняти рішення про подальше залучення позик і кредитів. В ході проведення планування визначається потреба в додаткових джерелах. Оцінюються ризики, майбутній прибуток, а також шляхи розвитку виробництва. Визначається вартість капіталу інвесторів. На основі досліджень компанія приймає рішення про можливість додаткового залучення позикового капіталу. Розглянувши, що собою являє коефіцієнт концентрації позикового капіталу, методику його розрахунку та підхід до трактування результату, можна правильно оцінити структуру балансу і прийняти рішення про подальший розвиток організації.