КрАЗ-219: історія, технічні характеристики, особливості

Кременчуцький автомобільний завод — український виробник вантажних автомобілів і комплектуючих до ним, створений у 1958 р. Далі в статті ми розглянемо одну з перших його моделей — КрАЗ-219: технічні характеристики, історію, особливості.

Історія

Машину розробили на Ярославському автомобільному заводі на зміну ЯАЗ-210 де з 1957 по 1959 р. і випускали її під назвою ЯАЗ-219. На тому ж шасі створили сідельний тягач під індексом 221 і самоскид — 222. Потім виробництво перенесли в Кременчук, внаслідок чого машина змінила марку, але зберегла індекс. Причому першим освоїли виробництво самоскида. У 1963 р. КрАЗ-219 змінив його модернізований варіант 219Б, який виробляли до 1965 р. Далі його замінили на КрАЗ-257.

Особливості

Цей автомобіль являє собою важкий радянський дорожній вантажівка. Він має рамну тривісну конструкцію. Колісна база дорівнює 505+14 м, передня колія — 195 м, задня — 192 м. Версії 221 і 222 мали укорочену до 408+14 м базу, порівняно з КрАЗ-219. Фото, розміщені у статті, демонструють різницю між ними. Автомобіль оснащений двома паливними баками по 225 л. Під час модернізації 1963 р. рама була вдосконалена, а систему електрообладнання на 12 вольт замінили 24-вольтової.

Кабіна і кузов

Кабіна автомобіля дерев'яна з металевою обшивкою. Вміщує водія і двох пасажирів. КрАЗ-219 має бортову дерев'яну платформу з відкидним боковими та заднім бортами. Її розміри становлять 577 м в довжину, 245 м в ширину, 0825 м у висоту. Навантажувальна висота дорівнює 152 м. Загальні габаритні розміри автомобіля складають 966 м в довжину, 265 м в ширину, 262 м у висоту. Споряджена маса дорівнює 113 т, повна — 2351 т. В спорядженому стані на передню вісь припадає навантаження в 43 т, на задню — 4 т, повністю навантаженому — 467 т і 1886 т відповідно.

Двигун

КрАЗ-219 оснащували єдиним силовим агрегатом ЯАЗ-206А. Це двотактний шестициліндровий дизельний двигун рядною компонування об'ємом 697 л. Його потужність становить 165 л. с. при 2000 об./хв, крутний момент — 691 Нм при 1200-1400 про./мін. Оновлена модифікація отримала той же модернізований двигун ЯАЗ-206Д. Продуктивність зросла до 180 л. с. і 706 Нм. Існували і альтернативні джерела енергії. Давайте розглянемо, чим міг їздити КрАЗ-219. Існував експериментальний дизель-троллейвоз під назвою ДТУ-10. Створена в Укрндіпроект в 1961 р. машина отримала два додаткових тягових електромотора з 172 кВт. Для постачання їх енергією автомобіль підключався до підвісної контактної мережі штангами-струмознімачами, як тролейбус. Його вантажопідйомність становила 10 т. Примітно, що одним з нововведень у сфері вантажоперевезень є створена в 2016 р. в Швеції електрична дорога для вантажівок. Аналогічна транспортна схема була випробувана українськими конструкторами понад 55 років тому: ДТ-10 до кінця 60 рр. працював на длиннейшем в світі тролейбусному маршруті довжиною 84 км Сімферополь — Ялта. Однак потім машину переробили в звичайну вантажівку, так як з-за тихохідність вона створювала перешкоди для пасажирського транспорту на трасі, а ідея не отримала подальшого розвитку для масового використання.
Крім того, слід зазначити, що в якості сировини для виробництва біодизельного палива в даний час використовується рапсове масло. До того ж зустрічаються описи використання на дизельних двигунах тракторів МТЗ і ХТЗ саморобного палива на його основі з додаванням метанолу і навіть просто відпрацьованого рослинного масла. Тому хоча б теоретично можлива була експлуатація КрАЗ-219 на рапсовій олії.

Трансмісія

Автомобіль оснащений механічною 5-ступінчастою КПП. Зчеплення сухе однодискове з пружинним сервоприводом. Привід — на дві задні осі. Роздавальна коробка — двоступенева.

Ходова частина

Передня підвіска на двох поздовжніх напівеліптичних ресорах з гідравлічними амортизаторами двосторонньої дії, задня — балансирного типу також на двох поздовжніх напівеліптичних ресорах. Дорожній просвіт становить 290 мм під обома осями. Рульовий механізм має конструкцію "черв'як" і "сектор". Оснащений пневматичним підсилювачем. Гальма з пневматичним приводом, колодкові. До того ж є ручного гальма з механічним приводом, також колодкове, на трансмісію. Шини пневматичні, камерні, розміром 1200-20 (320-508). З 1960 по 1962 р. велися розробки комбінованих рушіїв, що включають дві пари невеликих направляючих коліс для пересування по залізниці.

Експлуатаційні якості

Вантажопідйомність автомобіля дорівнює 113 т, радіус розвороту по колії переднього зовнішнього колеса — 125 м. Максимальна швидкість становить 55 км/год Витрата палива при 35-40 км/год дорівнює 55 л на 100 км.

Застосування

В основному КрАЗ-219 використовували для транспортування великих і неподільних вантажів. Крім того, він став одним з основних важких транспортних засобів армії. Наприклад, на таких машинах перевозили балістичні ракети Р-5 і монтували їх за допомогою примірників, оснащених краном, транспортували труби і т. д. КрАЗ-221 широко використовували для буксирування аеродромних паливозаправників ТЗ-16 і ТЗ-22.

Модифікації

На шасі КрАЗ-219 встановлювали різне обладнання. Наприклад, згадана вище транспортування на стартових позиціях важкого ракетного обладнання здійснювалася кранами. З 1959 р. це був дизель-електричний 10-тонний До-104 Одеського заводу імені Січневого повстання. Незабаром його замінили на 16-тонний ДО-162М Камишинському кранового заводу. Існувала і громадянська його модифікація К-162 а також версія для холодних умов ДО-162З. Крім того, використовувався установник балістичних ракет Р-12У в шахту на напівпричепі, який буксирував КрАЗ-221. Згаданий вище ТЗ-16 (ТЗ-16-221 або ТЗ-16000) виробляв Ждановський завод важкого машинобудування. Він включає сталеву рамну еліптичну цистерну, розділену на два відсіки на 7500 і 8500 л, автономний двигун ГАЗ М-20 коробку передач, два відцентрових насоса СЦЛ-20-24 комплект технологічного обладнання (трубопроводи, лічильники, фільтри, арматури, контрольно-вимірювальні прилади, рукави тощо), задню кабіну управління. Все це було змонтовано на двохосьовому 195-тонному напівпричепа МАЗ-5204. Повна довжина автопоїзда становить 15 м, маса — 334 т. ТЗ-22 виробництва Челябінського машинобудівного заводу (пізніше Жданівської підприємства важкого машинобудування) має аналогічну конструкцію, але більшу - на 6000 л місткість. До того ж він був встановлений на двохосьовому 195-тонному напівпричепа ЧМЗАП-5204М. Спочатку ТЗ-16 буксирував попередник КрАЗ-221 - ЯАЗ-210Д. Надалі обидва паливозаправника перевели на КрАЗ-258. На базі цього автомобіля був створений агрегат для аеродромів: вакуумно-збиральна машина для видалення пилу зі злітно-посадкових смуг. На початку 60 рр. стали встановлювати автомобільну кислорододобивающую станцію на шасі КрАЗ-219П. АКДП розміщена в герметизованому уніфікованому каркасно-металевому кузові виробництва п/я 4111 (надалі МЗСА). Нарешті, на шасі КрАЗ-219 був змонтований перший в СРСР агрегат для освоєння і ремонту свердловин А-40 створений на основі німецького підйомника SALZCITTER. Така машина з'явилася в 1959 р.